Мене звати Ярослав і я – актор. Родом з міста Сєвєродонецьк, що нині є окупованою територією. В школі читав вірші, брав участь в конкурсах читців, а також у 2014-му році почав вести свій ігровий YouTube-канал. Тобто мої стосунки з мікрофоном почалися ще 9 років тому.
Одразу після школи поступив в Харківський національний університет мистецтв імені Котляревського на спеціальність «Актор драматичного театру і кіно» та закохався вже не тільки в слово, а й в професію загалом.
Спочатку наш курс зустрів складні часи ковіду, а потім і випуск у 2022 році припав на початок повномасштабного вторгнення. Перебуваючи тоді в Харкові, я згадав про своє давнє захоплення роботою з мікрофоном. Придбав рекордер і почав писати.
Так і вийшло, що перша моя аудіокнига, «Чужий» Альбера Камю, була записана під обстрілами в гуртожитку університету мистецтв.
Десь приблизно в той же час я мав нагоду записати оповідання для проєкту «Будинок Слово», а потім наважився піти на біржу фріланс-дикторів, де і знайшов перших своїх клієнтів. Там я вкотре зрозумів, що існують речі, які не можна купити: серед проєктів траплялися замовлення на озвучування російською, та мені було бридко за них братися. Саме тоді я відчув, що це тепер моя тверда позиція. І це тепер зі мною назавжди, не дивлячись на те, що все життя до війни я розмовляв російською.
Я переконаний, що в силах українських акторів зробити все можливе, щоби Україною линула українська мова: на телебаченні, в театрі, в кіно, на радіо, в піснях та аудіокнигах, – всюди, де це можливо! Щоби у майбутньому ніякі асвабадітєлі більше ніколи не прийшли у мій дім!
Як я опинився тут? Випадково. Google спрацював абсолютно точно, порекомендувавши мені Youtube-канал «Студія Вухо». Власне, так мені і пощастило записати для вас книгу Ігоря Сіліври «Цепелін до Києва»; а прямо зараз в роботі знаходиться «Вогневир» Володимира Кузнєцова.
